Генрі Марш провів усе життя, працюючи хірургом на лінії фронту. Були хвилюючі взлети та спустошливі падіння, але його любов до практики нейрохірургії ніколи не коливалась. Генрі був змушений піти у відставку та працювати у Державній службі охорони здоров'я, а також продовжувати свою роботу в Непалі та Україні. Він був змушений глибше замислитись над тим, чого навчили його сорок років роботи з людським мозком.

Переміщуючись між зустрічами з пацієнтами в його лондонській лікарні, і тими, кого він лікує в більш екстремальних обставинах своєї роботи за кордоном, Генрі стикається з тягарем відповідальності, який може виникнути, коли намагаєшся зменшити людські страждання. Оголюючи спогади про його перші роки студента-медика та переживання, які формували його як молодого хірурга, він досліджує труднощі професії, яка має справу з вірогідностями, а не впевненістю, і де всеосяжне прагнення продовжити життя може стати трагічним як для пацієнтів, так і для тих, хто їх любить.

У цьому бурхливому, провокаційному та глибоко особистому мемуарі автор бестселеру «Do No Harm» знаходить нову мету у своєму власному житті, коли наближається до кінця своєї професійної кар’єри, і свіже розуміння того, що важливо для нас усіх.